ПОЦІЛУНОК-У-ДОЛОНЬЦІ Одрі Пенн

Знайшла чудову казку для маленьких. Не знаю, чи є десь український переклад, тож вирішила спробувати перекласти власними силами. Якщо комусь цікавий оригінал, залишаю відео, у якому цю книгу читають вголос. У мережі можна знайти і відскановану версію, але начитка просто шикарна. Я залишила посторінкове розбиття тексту, як в оригіналі. Чекаю на критичні зауваження і пропозиції.

ПОЦІЛУНОК-У-ДОЛОНЬЦІ Одрі Пенн

Ілюстрації Рут Е. Гарпер та Ненсі М. Лік

Присвячую Стефані Ребецці Корен

та дітям усього світу,

які прагнуть бути любимими

Єнотик Честер стояв на узліссі та рюмсав.

“Я не хочу йти до школи,” - сказав він мамі. “Я хочу залишитися вдома з тобою. Я хочу гратися з моїми друзями. А ще гратися моїми іграшками. А ще читати мої книжки. А ще гойдатися на моїй гойдалці. Будь ласочка, мамо, можна я залишуся вдома з тобою?”

Пані Єнотиха взяла Честера за лапку і ласкаво притиснулася носом до його вушка.

“Часом усім нам доводиться робити те, чого ми не хочемо, - лагідно промовила до нього вона. - Навіть коли, на перший погляд, це дивує і лякає. Утім, школа тобі сподобається, щойно ти почнеш туди ходити."

“Ти познайомишся із новими друзями. І гратимеш новими іграшками.”

“Читатимеш нові книжки. Гойдатимешся на нових гойдалках. До того ж, - додала вона. - Я знаю дивовижну таємницю, яка зробить твої нічні уроки такими ж теплими і затишними, як і дні вдома.”

Честер витер сльози і поглянув на маму зацікавлено: “Таємницю? Яку таємницю?”

“Прадавню таємницю, - сказала Пані Єнотиха. - Я дізналася про неї від своєї мами, а вона - від своєї. Ідеться про Поцілунок-у-Долоньці.”

“Поцілунок-у-Долоньці? - перепитав Честер. - А що воно таке?”

“Зараз покажу.” Пані Єнотиха взяла ліву лапку Честера і розкрила крихітні пальчики віялом.

Нахилившись, вона поцілувала долоньку Честера геть чисто посередині.

Честер відчув, як матусин поцілунок попрямував від долоні рукою та просто до серця. Навіть його шовковисту чорну маску на мордочці пройняло особливим теплом.

Пані Єнотиха усміхнулася. “Отже, - промовила вона до Честера, - коли б ти не почувався самотнім і не потребував дещицю домашнього тепла і любові, просто притисни лапку до щоки і подумки скажи: “Мама любить тебе. Мама любить тебе.” І цей поцілунок перестрибне тобі на мордочку і наповнить тебе приємними і теплими думками.”

Вона взяла лапку Честера і обережно огорнула його пальчиками місце поцілунку. “Тепер не загуби його, - пожартувала вона. - Утім, не хвилюйся. Коли ти полоскатимеш їжу і розкриєш пальчики, обіцяю тобі, поцілунок не змиється.”

Честеру Поцілунок-у-Долоньці дуже сподобався. Тепер він знав, що мамина любов буде з ним, куди б він не пішов. І навіть у школі.

Тієї ночі Честер стояв перед школою, глибоко замислений. Раптом він розвернувся до мами й усміхнувся.

“Дай мені свою лапу,” - попросив він маму.

Честер взяв мамину руку у свою і розгорнув її великі і такі знайомі пальці віялом. Потім він нахилився і поцілував її долоню геть чисто посередині.

“Тепер у тебе теж є Поцілунок-у-Долоньці,” - сказав він їй. І з лагідним “Бувай" та "Я люблю тебе" Честер розвернувся і помчав до школи, пританцьовуючи.

Пані Єнотиха спостерігала за Честером, як він пронісся гілкою і забіг до лісової школи. А коли сова ухканням проголосила початок нового шкільного року, Пані Єнотиха притисла ліву лапу до щоки із усмішкою.

Тепло поцілунку Честера наповнило її серце особливими словами.

"Честер любить тебе, - співало воно. - Честер любить тебе."

Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ.