Подруга попросила поділитися, якими за методиками ми вчимо англійську мову із Леончиком, як це відбувається і за якими книжками. Каже, що вона усіляко намагається підсунути щось англійське своєму майже на рік старшому хлопчикові, але намарне, а Леон (2 і 8) прямо перепитує у мене "а як це [буде] по-аленьки (тобто, по-англійськи)?"
Му-ах-ха-ха! Насправді, якоїсь конкретної методики у мене немає. Ми займаємося спорадично, спонтанно і спеціально занять я не продумую. Але щось, пов'язане із англійською, у нас відбувається регулярно, майже щодня. У цьому нам допомагають книжечки, журнали і матеріали з мережі і мамин інтерес до мов.
ДО РОКУ сина я взагалі не переймалася питаннями раннього вивчення мови із дитиною. Щоправда, не можу сказати, що у нашій квартирі не звучали іноземні мови. Часом під час заколисування я читала вголос книжки, і якщо на той момент у мене на читалці була книжка англійською, то Леон засинав під "англійські читання". Я могла поставити серію англомовного серіалу, а сама поралася по господарству. Чоловік дивився новини по іноземним каналам, слухав онлайн-лекції і переглядав фільми мовою оригіналу тощо. До мене приходили мої знайомі американці, і ми спілкувалися довго саме англійською. Інколи під впливом якоїсь статті чи блогу (наприклад, отакого) я починала говорити до Леончика суто англійською, коли вдома нікого не було, бо при інших якось ніяковіла. Утім, це були лічені дні, поки мотивація не марніла і не щезала, отож Леончик знову повертався у суто українсько-російське мовне середовище.
У РІК-ПІВТОРА, оскільки Леончик ще не говорив, не повторював майже нічого, тож геть не було зрозуміло, як вкладається у його голову все те, що у нас було на заняттях і під час quality time, я пригальмувала із іноземною мовою. Мені здавалося, що і без того двомовне середовище для нього становило досить велике розумове навантаження. Однак, час від часу англійська десь та й виринала.
У ПІВТОРА РОКИ я захопилася логопедичними віршиками і книжками-розглядалками. Я побачила, що, хоч Леончик нічого не повторює, але пасивний словник у нього цілком нормальний і логіка добре працює, тож я знову почала підкидати англійські слова і фрази. У цей же час у нас почали з'являтися і перші іншомовні книжки. Як правило, ми певну книжку читали тією мовою, якою вона була написана (у тому числі, і англійською, і російською), а пояснювали чи поширювали прочитане (наприклад, описом картинки) українською, повторюючи ключові слова книжки.
ПОЧИНАЮЧИ ІЗ ДВОХ, Леончик став повторювати почуте. Активний словник почав збільшуватися дуже активними темпами, тож і у мене відлягло від серця. Я зрозумііла, що ці мізки можна мучити хоч марсіанською, аби тільки нам обом було весело. Тож пішла у хід важка артилерія. Насправді, я багатьом речам навчаюся разом із Леончиком, бо у спілкуванні з ним мені доводиться користуватися лексикою, якою я у побуті раніше не користувалася. Наприклад, минулі вихідні я склала для себе міні-словничок із різними видами вантажівок і будівельної техніки. І поповнюю його, коли виникають нові "аленькі" запити. =)
Я ні до чого не примушую. У Леона переважна більшість його книжок знаходиться так низько, що він сам може їх собі дістати. Якщо бере з полички українську книжку - читаємо українською, бере англійську - читаємо англійською. Бувають дні, коли він авторитетно заявляє: "Аленьку - НІ!", тоді ми взагалі не торкаємося цієї теми. А буває і пару годин за день проводимо за тими чи іншими англомовними штуками. Гадаю, для мене більш важливо, щоб у Леона був вільний доступ до того, що я хочу із ним взагалі пройти, а от про час, коли він найкраще спримає англомовне, і конкретну забавку - то вже вирішує він. Коли я бачу щось нове - я кілька разів випробовую матеріал на Леончику, щоб він знав, що є ще одна можливість, часто нагадую про те, чим давно не займалися, але на тому мій вплив і закінчується.
НАШІ УЛЮБЛЕНІ КНИЖКИ ТА ІНШІ РЕСУРСИ ДЛЯ ЗАНЯТЬ АНГЛІЙСЬКОЮ:
1. Візуальний словник. 6 європейських мов (Перун). Геть чисто недитяча книжка, куплена і не для Леончика взагалі, а тому що я сама до кісток візуал. Так сталося, що тепер вона живе на підлозі серед Леончикових машинок і, можливо, там і загине (я порюмсала-порюмсала і сдалася). Зараз розумію, що варіант замінити 20+ книжок-розглядалок однією кирпичиною - дуже непогана інвестиція. Більше того, словник неабияк компактно валяється за бульдозером, а фраза "Мамо, а давай словник читати!" ще й настрій підіймає. До того ж, я зрозуміла, що якість деяких термінів цього конкретного словника у мене викликає занадто багато питань, а от для дитини море радості пізнання. І коли дитина тицяє пальчиком у будь-що на сторінці, можна без зайвих роздумів "що то за штукенція звисає і як його політкоректніше назвати для дитини?", а із розумним авторитетним виглядом прочитати підпис під картинкою якою заманеться мовою.
Спочатку словник жив на полиці, а Леончик просив час від часу показати йому щось конкретне. Наразі він сам знає, де шукати машинки, а де - овочі і фрукти. Не знаю, чим йому зарадить у житті вміння відрізняти скрепер від грейдера, але мене він вже навчив.
Мені подобається, що сину можна дати завдання по одному розвороту (знайти всі жовті фрукти чи всі зелені овочі, наприклад) і він називає знайомі картинки або просить повторити йому слова, якщо він їх не пам'ятає. Ще дуже корисне це видання, коли у іншії книжці виникає поняття, яке він не знає, і можна його перенаправити на цю книжку, щоб на власні очі побачив, що воно таке. Із поганих рис - словник орієнтується тільки на іменники, хоча не всі візуальні словники такі (у мене є електронна версія японського візуального словника, так там дієслова теж представлені).
2. Англійська для дошкільнят. Взяла книжку в Ашані не стільки для того, щоб по ній займатися, скільки для орієнтовної "програми" для дошкільнят. Але Леон має свою думку про те, із чим йому займатися, а з чим ні. Поки що він уподобав звідси три теми: "Food" та "Transport" та про явища природи (це кілька розворотів). Із цією книжечкою проробляємо вправу "Show me ..." Іще Леон любить слухати віршики, а рядки вже "зачитаних до дірок" доповнює. Зрештою, виходить, що ми по цій книжечці робимо все те, що і рідною мовою, тільки із відставанням у рік.
3. Учим английский с любимыми сказками. Єдина книжка на нашій англійській полиці, про яку я часом думаю невимовно погане. Ну за кілометр відчутно, що книжку написала неангломовна людина, а потім книгу ще й перекладено з польської. Якби не гарні ілюстрації та не інтерес Леончика до казки про Гидке Каченя ("А тепер читай казку про ферму!" - отакі ці сучасні діти), то вже б позбулася би.
Але і до ілюстрацій придеруся: вони так жорстоко обрізані місцями, що неможливо виконати просте завдання із знаходження на картинці речей і істот, зображення яких продубльовані із перекладом англійською. Копірайти повирізали, чи що.
Ця книжка трохи компенсуватиме нестачу дієслів у активному словнику. Вона розрахована на діток, які вже знають про різні форми дієслів, бо кожна казка спочатку подається у теперішньому часі із перекладом, а потім - у минулому, як і годиться, але вже без перекладу. Однак сподіваюся, що ота наша "ніжна дитяча психіка" зможе з часом все розставити по своїх поличках.
4. Dr. Seuss і всі-всі-всі. Дві книжки Доктора Сьюза нам подарувала сестра чоловіка, ще дві читаємо з екрана. Ці книжки написані спеціально для найменших діток, рідною мовою яких є англійська. Для тих, хто переймається правильністю вимови і виразним читанням віршів у мережі є відповідні аудіокнижки.
Мультик про Слона Хортона я поки що не показую Леончику, бо якраз про Хортона ми ніяк не дочитаємо. Хоча вже виникала думка про те, що, можливо, легше буде зацікавити у книжці мультиком, а не навпаки.
А от "Кота у Капелюсі" Леончик більше шанує. Ми можемо або читати пару сторінок окремо від всієї книжки, або всю від початку і до кінця. Це одна з небагатьох книжок, якою можна трохи пошантажувати перед засинанням: "Якщо хочеш, щоб ми продовжували читати, лягай спокійненько і вкривайся пледиком!" Діє миттєво.
5 - 7 Childcraft Series. Pets and Other Animals 1992. The 1991 Childcraft Annual: I Was Wondering. I Was Wondering 1991
Це ще мамині американські скарби. Це серія книжок для маленьких чомучок, багато ілюстрована малюнками і фотографіями. Ці книжки я поки що тримаю повище, бо вони "на виріст", але якщо Леончик просить, то ми їх охайно гортаємо і розмовляємо про картинки.
8. Ми обожнюємо Свинку Пеппу. у всіх її проявах, будь-якою мовою і в будь-якому форматі. Гадаю, це тому, що емоційно дехто сам дуже схожий на це поросятко, а ще тому, що серіал і навколосеріальна продукція орієнтовані саме на малят цього віку.
Маю скани кількох оригінальних книжок про Пеппу, а також оформлені як електронні книги з великими ілюстраціями скрипти серій першого сезону. Все йде на ура з плюсом.
Серіал нібито сам благає переробити його у курс англійської для дошкільнят, бо геть усі слова досить прості, складні легко вгадуються із ситуацій, а цей британський акцент, із яким так невимушено розмовлють свині, - це щось!
Є фрази, які часто промовляють конкретні персонажі (як-от пеппине "It's impossible!"). Леончик тільки зараз почав повторювати за диктором чи за мною. Я навіть не уявляю, наскільки великий пасивний словник Леона після довжелезного досвіду перегляду Пеппи (із моїм коментарем англійською, ги, ще те пекло). Він часом запам'ятовує навіть дрібні, несуттєві деталі, бо у мультику на кожен новий концепт окремо звертається увага - кадр збільшується, щоб показати у центрі найголовніше, а диктор пояснює те, що відбувається, (і ще мама носом ткне). Але у активний словник у нас дещо вже перемандрувало.
9-? (тут моя оперативна пам'ять підвисла) Різні книжки-розглядалки, цікаві історії в картинках. Перевага таких книг у тому, що, оскільки тексту немає, можна починати розглядання із окремих понять, які поступово ускладнюються і утворюють цілісну історію. Це можна робити будь-якою мовою, ускладнюючи оповідку позаяк кращають мовні навики дитини.
Мені подобається серія "История в картинках" (вид-во Мелік-Пашаєв") і всі чудеса, які створюють ці креативні Гьобель і Кнорр.
Яскрава The Usborne Big Book of Things to Spot - це скарб неймовірної величини (на жаль, у мене тільки електронна версія). Окрім ілюстрацій на майже усі теми, які можна придумати для дошкільнят і які навіть дорослому хочеться довше розглядати, ще й допоможе вивчити лічбу англійською та містить вправи на пам'ять і логіку.
Правда, зараз, коли Леон трохи розговорився і українською вже під час своїх вільних ігор видає шматки неримованого тексту напам'ять, я стала фанаткою розглядалок із, бодай невеликим, але текстом. Наприклад, серії "Мій перший словничок" (вид-во "Ранок"), "Історії у малюнках" (ТОВ "Елвік"), книги Річарда Скаррі тощо. Ми цілком можемо загубитися у таких книжках на годинку. "Мамо, читай - від початку і до кінця!"
Із останнього надибаного: журнал Storytime із кількома казками, оповіданнями чи переказами. Ще на сторінках є цікаві для старших діток проекти і головоломки, але ми ще не зазираємо у них. Зараз Леончику цікаво послухати лише пару казок, але він дедалі більш зацікавлюється, що більше ми читаємо одне і те ж разом. Але поки що ми цей журнал гортаємо нечасто і недовго, бо роглядаємо його електронну версію з екрана.
Із мінусів електронного Storytime: не завжди ілюстрації підходять до тієї сторінки, із якої читаєш текст. Леончик часто перепитує: "А де?", бо бачить картинку із попередньої сцени, а чує, що події - вже у наступній, і він пригадує, що якась така картинка колись теж була. Можливо, якби ми справді гортали сторінки, то можна було б прилаштуватися так, щоб він бачив ілюстрацію саме тоді, коли йдеться про зображене. Все таки читач має дещо підрости для цього журналу!
Гадаю, у мене серед знайомих знайдеться чимало молодих мам, які теж допомагають дитині вивчати іноземні мови змалку. Що читаєте ви? Що принципово не читаєте? Розповідайте про свій досвід, критикуйте, коментуйте - мені це дуже цікаво. Особливо, якщо ви можете поділитися посиланнями на інші цікаві ресурси.
No comments:
Post a Comment