Натрапила у книжці на цікавий абзац.
“Perhaps you have seen the television show “Hoarders”. The most amazing thing about hoarders is their inability to recognize trash from treasure. When everything, to include trash and garbage, is valuable, one loses the ability to distinguish what’s truly precious. The more these individuals fill their homes with clutter, the more confused their minds become. They become unstable.
“While not all people cling to their possessions the way hoarders do, many have a natural tendency to cling to emotional garbage, and that too can prove detrimental. We become emotional hoarders by clinging to injustices, grudges, self-defeating speech, and faulty thinking. Many nurse perceived injuries long after an event has ceased. Many more develop a victim mentality that after countless years becomes their identity.
“When we carry our grudges into our everyday life, we live like hoarders. We can’t start fresh until we get rid of our emotional garbage. A poor self-image is the garbage that keeps you a victim of your past.”
(from Getting Unstuck: Moving Beyond What’s Holding You Back by Lilliet Garrison)
Можливо, ви вже дивилися телевізійне шоу “Хом’яки”.
****Не дивилася, тому довелося погуглити, щоб перекласти. Там йдеться про патологічне накопичення речей людьми із синдромом Плюшкіна, - людина роками збирає непотрібні речі та тягне цей мотлох додому. Так серед звалища і живе, як на картинці. Можливо, краще перекласти назву шоу із натяком на назву синдрома як “плюшкіни”, але цей термін не настільки відомий, а оце сленгове “нахом’ячити” чудово описує суть проблеми. Якщо підкажете кращий варіант, буду тільки вдячна за коментарі.****
Найдивніша риса “хом’яків” - це нездатність відрізняти непотріб від цінних речей. Коли все (зокрема і мотлох, і сміття) сприймається як дорогоцінне, людина губить здатність вирізняти насправді цінні речі. Чим більше такі особи загромаджують домівки усіляким мотлохом, тим більше заплутується їх розум. Вони стають нестабільними.
Не всі люди тримаються за своє майно так, як “хом’яки”, але водночас багато хто має природну схильність до емоційного засмічення, а вона теж може стати пагубною. Ми стаємо емоційними “хом’яками”, тримаючись за несправедливі повороти життя, образи, наговорювання на себе і негативне мислення. Багато хто підживлює пережитий біль довгий час потому, як це, власне, відбулося. У ще більшої кількості людей розвивається менталітет жертви, який після численних років витісняє їх особистість.
Коли ми переносимо наші образи у повсякдення, ми живемо, як “хом’яки”. Ми не можемо почати життя із нової сторінки, поки не позбудемося нашого емоційного засмічення. Низька самооцінка - це той мотлох, який утримує вас жертвою вашого минулого.”
(уривок із книги Лілліет Гаррісон "Звільнення: вихід за межі того, що стримує вас")
No comments:
Post a Comment